Соціальне страхування

В якому розмірі призначаються щомісячні страхові виплати потерпілим на виробництві?

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», затвердженого від 23.09.1999 №1105-VIII, передбачено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності з урахуванням розміру середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров’я.

Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб.

Яким чином обчислюється середня заробітна плата для призначення щомісячної страхової виплати потерпілим на виробництві?

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», затвердженого від 23.09.1999 №1105-VIII, середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв’язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266.

При цьому розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.
Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа).
У разі коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.

В яких розмірах Фонд соціального страхування України відшкодовує витрати на необхідний догляд за потерпілими на виробництві?

Відповідно до п.3 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», затвердженого від 23.09.1999 №1105-VIII, забезпечення та фінансування необхідних видів догляду за потерпілими на виробництві внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, затвердженого постановою правління Фонду від 03.11.2011 №41 та висновку МСЕК щодо потреби в догляді, визначається сума витрат на необхідний вид догляду, яка не може бути меншою (на місяць) за:

  1. розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, – на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо);
  2. половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, – на постійний сторонній догляд;
  3. чверть розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, – на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни тощо).

Витрати на догляд за потерпілим відшкодовуються Фондом незалежно від того, ким вони здійснюються.
У разі встановлення МСЕК потреби у кількох видів догляду за потерпілим, оплата проводиться за кожним її видом окремо.

Як потерпілому, який став особою з інвалідністю, отримати санаторно–курортне лікування (санаторно-курортну путівку) та які документи необхідні для його отримання?

Забезпечення санаторно-курортним лікуванням здійснюється відповідно до Порядку відшкодування витрат за надані послуги санаторно-курортним закладам за вибором потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України, затвердженого від 24.05.2017 №33.
Для взяття на облік щодо забезпечення санаторно-курортним лікуванням (за санаторно-курортною путівкою) потерпілі подають до робочих органів Фонду:

  • заяву встановленої форми;
  • висновок МСЕК про потребу потерпілого в санаторно-курортному лікуванні та про потребу у супроводі (якщо таку потребу визначено);
  • довідку для одержання путівки на санаторно-курортне лікування за формою № 070/о;
  • індивідуальну програму реабілітації (за наявності);
  • копію паспорта потерпілого та особи, яка супроводжує потерпілого, якому за висновком МСЕК визначено потребу в супроводі.
Як часто особи з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання мають право на санаторно-курортне лікування?

Відповідно до Порядку відшкодування витрат за надані послуги санаторно-курортним закладам за вибором потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України, затвердженого від 24.05.2017 № 33 та висновку МСЕК:

  • особи з інвалідністю І групи щороку;
  • особи з інвалідністю II групи один раз на два роки або щороку на підставі індивідуальної програми реабілітації;
  • особи з інвалідністю III групи один раз на три роки, один раз на два роки або щороку на підставі індивідуальної програми реабілітації.
В яких випадках Фонд соціального страхування України має право припинити страхові виплати і надання соціальних послуг?

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування", затвердженого від 23.09.1999 №1105-VIII, страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

  • на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України;
  • на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
  • якщо з’ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості;
  • якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
  • якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов’язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
  • в інших випадках, передбачених законодавством.
На підставі яких документів комісія із соціального страхування підприємства приймає рішення про призначення допомоги на поховання у разі смерті застрахованої особи або у разі смерті члена сім’ї застрахованої особи?

Відповідно до ст. 20 та 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», затвердженого від 23.09.1999 №1105-VIII, допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві) призначається сім’ї померлого, або особі, яка здійснила поховання на підставі:

  • свідоцтва про смерть;
  • оригіналу витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання або оригіналу довідки про смерть виданої для отримання допомоги на поховання.

У разі поховання члена сім’ї застрахованої особи додатково надається довідка з місця проживання про перебування померлого члена сім’ї на утриманні застрахованої особи.

Хто з членів сім’ї застрахованої особи вважається таким, що перебував на її утриманні?

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», затвердженого від 23.09.1999 №1105-VIII, до членів сім’ї застрахованої особи, які перебували на її утриманні відносять:

  1. дружину (чоловіка);
  2. дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18 років або старших цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до 18 років (братів, сестер та онуків – за умови, що вони не мають працездатних батьків), а студентів та учнів середніх професійно-технічних та вищих навчальних закладів з денною формою навчання – до 23 років;
  3. батька, матір;
  4. діда та бабу за прямою лінією спорідненості.

Не вважаються такими, що перебували на утриманні застрахованої особи, члени сім’ї, які мали самостійні джерела засобів до існування (одержували заробітну плату, пенсію тощо).