Соціальне страхування

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності з урахуванням розміру середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров’я.

Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв’язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266 та затвердженого Порядку.

Отже, розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.
Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа).
У разі коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.

Згідно п.3 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» сума витрат на необхідний догляд за потерпілим залежить від характеру цього догляду, встановленого МСЕК, і не може бути меншою (на місяць) за:

1)розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, – на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо);

2)половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, – на постійний сторонній догляд;

3)чверть розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, – на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни тощо).

Витрати на догляд за потерпілим відшкодовуються Фондом незалежно від того, ким вони здійснюються.

Потребу потерпілих у спеціальному медичному, постійному сторонньому догляді та побутовому обслуговуванні визначає МСЕК.

Якщо МСЕК встановлено, що потерпілий потребує кількох видів допомоги, оплата проводиться за кожним її видом окремо.

Відповідно до Порядку отримання санаторно-курортного лікування передбаченого постановою правління Фонду соціального страхування від 24.05.2017 №33. потерпілі на виробництві мають право на отримання санаторно-курортного лікування (за санаторно-курортною путівкою) періодично згідно з рішенням МСЕК:

• особи з інвалідністю І групи щороку;
• особи з інвалідністю II групи один раз на два роки або щороку на підставі індивідуальної програми реабілітації;
• особи з інвалідністю III групи один раз на три роки, один раз на два роки або щороку на підставі індивідуальної програми реабілітації.

Відповідно до ст. 46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

• на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України;
• на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
• якщо з’ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості.

Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку:

• якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
• якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов’язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
• в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» до членів сім’ї застрахованої особи, які перебували на її утриманні відносять:

1. дружину (чоловіка);
2. дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18 років або старших цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до 18 років (братів, сестер та онуків – за умови, що вони не мають працездатних батьків), а студентів та учнів середніх професійно-технічних та вищих навчальних закладів з денною формою навчання – до 23 років;
3. батька, матір;
4. діда та бабу за прямою лінією спорідненості.

Не вважаються такими, що перебували на утриманні застрахованої особи, члени сім’ї, які мали самостійні джерела засобів до існування (одержували заробітну плату, пенсію тощо).